нароблювати

-юю, -юєш і наробля́ти, -я́ю, -я́єш, недок., рідко, нароби́ти, -роблю́, -ро́биш; мн. наро́блять; док., перех.

1) Робити, створювати велику кількість чого-небудь. || Виготовляти що-небудь у великій кількості.

2) тільки док. Зробити щось погане, неприємне, варте осуду; накоїти щось.

3) у спол. зі сл. клопіт, лихо, сором, зло, шкода, неприємність і т. ін. Заподіяти те або спричинитися до того, що назване відзначеним іменником. Наробити крику.